ЩО ТАКЕ НАСИЛЬСТВО? ЯКИМ БУВАЄ НАСИЛЬСТВО?
Насильство – це жорстоке поводження з дитиною, нехтування її інтересами та проблемами.
1. Фізичне насильство – коли дитину б’ють, штурхають, не пускають до квартири чи будинку, виганяють з дому, погрожують вбити, не дають їсти чи спати, змушують вживати алкоголь чи наркотики.
2. Сексуальне насильство – це примус дитини до сексуальних дій, зґвалтування.
3. Психологічне насильство – коли дитину ображають, цькують, діють на психіку дитини шляхом погроз, переслідування, залякування, шантажу, ігнорують потреби дитини.
4. Економічне насильство – коли примушують дитину до жебракування, обмежують у доступі до кишенькових грошей, позбавляють житла, їжі, одягу, псують особисте майно.
5. Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв: пересилання фотографій, інших зображень, глузування, поширення чуток тощо.
ТИ МАЄШ ПРАВО
♦ На життя. Ніхто не може позбавити тебе життя і здоров’я. Життя всіх людей має бути захищене від протиправних посягань.
♦На охорону здоров’я. Ти можеш звернутися за безкоштовною кваліфікованою медичною допомогою до закладів охорони здоров’я.
♦ На свободу та особисту недоторканність. Тебе ніхто не може заарештувати або тримати під вартою лиш як за рішенням суду. Але якщо тобі вже виповнилося 14 років і має місце злочин, в такому випадку може застосовуватись утримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід.
♦На освіту. Ти маєш право безкоштовно отримувати освіту в дошкільному, загальноосвітньому, професійно-технічному та будь-якому закладі вищої освіти, а також отримувати державну стипендію.
♦ На працю. Якщо тобі виповнилося 14 років, за згодою батьків ти можеш працювати у вільний від навчання час, але після попереднього медичного огляду.
♦ На відпочинок. Ти маєш право у вільний від навчання чи роботи час на відпочинок, тобто займатися своїми улюбленими справами.
♦На майно. Майно, яке тобі придбали батьки для навчання, виховання – є твоєю власністю.
♦На повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства. Будь-яка людина не має права поводитися з тобою жорстоко, принижувати твою гідність, експлуатувати, втягувати у злочинну діяльність, залучати до вживання алкоголю, наркотиків, примушувати до сексу, проституції, втягувати до азартних ігор тощо.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ТЕБЕ, ДРУЖЕ!
1. Пам’ятай, що насильство над тобою, здійснене батьками, чи іншими особами, однолітками не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
2. У сім’ї, чи в школі ти маєш право на те, щоб до тебе ставилися з повагою, не ображали.
3. Ніхто, в тому числі і твої батьки, рідні, однолітки не мають права принижувати тебе, поводитися жорстоко стосовно тебе – це карається законом. В Сімейному Кодексі написано: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне”.
4. Знай, коли тебе постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з тобою лайливі слова – це насильство.
5. Ти маєш право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують твою гідність.
6. Поділися своїми проблемами з учителем, батьками, класним керівником, психологом, звернись до поліції.
7. Ти маєш право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко й однозначно висловлюй осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
8. Пам’ятай необхідні правила безпеки: не варто тут же встрявати, кидатися на допомогу, навіть коли сваряться чи б’ються батьки. Краще якомога швидше залишити домівку взагалі, покликати на допомогу дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
9. Навчись розрізняти поняття “добро” і “зло”. Все, що принижує людську гідність – є зло. Все, що звеличує гідність людини – добро.
Насилля або булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образливі прізвиська, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Агресори теж є жертвами. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ДИТИНА Є ЖЕРТВОЮ НАСИЛЬСТВА
- Діти, які страждають від насилля, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у ці дні.
- Вони не беруть участь у спільній діяльності, заходах.
- Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
- Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.
- Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань.
- Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
- Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
ЧОМУ ДІТИ СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ НАСИЛЛЯ
Підґрунтям булінгу є статус, влада, конкуренція, лідерство. Це соціальна поведінка, що проявляється у відносно стійких групах і здатна залучати інших. Насилля охоплює нерівність сили та влади, що приводить жертву в стан, у якому вона не здатна ефективно захищатися від негативних дій. Це і є відмінною рисою насилля від простого конфлікту. В конфлікті учасники рівні, а під час насилля жертва завжди виявляється слабшою, їй важче себе захистити, проти неї може виступати група. Насиллю притаманне передбачення свідомої поведінки, спрямованої на те, щоб завдати шкоди та страждань іншій людині.
Серед причин насилля в школі виділяють наступні:
- боротьба за лідерство;
- зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них;
- агресивність і віктимність;
- наявність у дитини психічних і фізичних вад;
- заздрість;
- відсутність предметного дозвілля тощо.
Як соціально-психологічне явище насильницька дія впливає на всіх учасників групи чи класу дітей, де воно виникає:
1) особа, яка є жертвою насилля;
2) особи, які здійснюють насилля, ініціюють і відіграють лідерські ролі в процесі булінгу «булери», або переслідувачі, агресори;
3) послідовники – особи, які позитивно ставляться до знущань над іншими й беруть активну участь у цьому, але зазвичай не є ініціаторами та не відіграють головної ролі;
4) пасивні «булери» – особи, які відкрито підтримують насилля, наприклад через сміх чи привертання уваги до ситуації, проте не втручаються в неї;
5) потенційні «булери» – особи, яким подобаються знущання, але вони не виявляють цього ззовні;
6) «спостерігачі» (байдужі свідки) – особи, які не беруть участі в булінгу, і можуть вважати, що це не їхня справа, тобто виявляють байдуже ставлення до ситуації;
7) «потенційні захисники» – ці особи негативно ставляться до насилля і вважають, що повинні допомогти жертві, проте нічого не роблять;
8) «захисники» – особи, які виявляють негативне ставлення до явища, вони захищають жертву або намагаються їй допомогти.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ НАСИЛЛЯ
Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.
Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до класного керівника або директора школи та повідом їх про ситуацію. Також повідом про це своїх батьків.
Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
Звернись у службу підтримки по захисту населення
● безкоштовна та цілодобова “гаряча лінія” 15-47 (з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей)
● національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів) або на короткий номер (безкоштовно з мобільних телефонів) 116 123
● єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно) 0 800 213 103
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ
- У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
- Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
- Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
- Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
- Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
- Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
- Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось педагогу або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
- Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
- Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до садочка.
- Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
- Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у садочку: до психолога, педагогів, батьків інших дітей.
- Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
- Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
- Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ-АГРЕСОРУ
Дитині, яка застосовує насильницькі дії по відношенню до інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
- Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
- Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
- Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
- Діти, які застосовують насилля, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
- Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
- Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
- Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить насильницьку поведінку, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
- Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
- Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.