Під час карантину український Edtech-ринок був перенасичений цифровими інструментами для онлайн-освіти. Але опитування свідчать, що вчителі обирали неспеціалізовані під навчання платформи, такі як соціальні мережі. Вони стали найдоступнішими каналами комунікації між вчителем та учнем у період пандемії.
Так, за даними Офісу освітнього омбудсмена, 94% вчителів використовували Viber для передачі та перевірки домашніх завдань.
Різкий скачок використання соцмереж був прогнозований. Адже й до карантину вони широко використовувалися вчителями та учнями. Шкільні та класні групи, моментальні оголошення про навчальні події, спільна робота над домашнім завданням, – лише вершина айсберга усіх можливостей соцмереж для освітнього процесу.
Але ціна цих можливостей виявилася високою – збільшення часу, проведеного у соцмережах. У результаті дитина потрапляє в океан нерегульованої інформації. І чим більше вона занурюється в простори соціальних мереж, тим небезпечніше.
Темні глибини соціальних мереж породили такі явища як кібербулінг, секстинг, грумінг та сексторшен. Дослідження Дитячого фонду ООН показало, що приблизно кожен третій підліток в Україні ставав жертвою булінгу в Інтернеті. Найчастіше платформою для знущання стає Фейсбук та Інстаграм.
Особисті дані дитини у соцмережі відкриті, тому цим користуються сторонні особи. Статистика британської організації Internet Watch Foundation вказує, що зловмисник всього лише за 18 хвилин здатен вмовити дитину через месенджер зробити інтимне фото.
Але іноді ризик використання соціальних мереж ще вищий. Декілька років тому соцмережами «гуляли» смертельні ігри по типу «Синього Кита» та Momo – квести, що спровокували десятки підліткових самогубств. Куратори цих груп залякували дітей та спонукали їх шкодити своєму здоров’ю. На жаль, про такі ігри стає відомо вже після того, як стався трагічний випадок.
«Заборонити не можна дозволити», – де ж поставити кому, зважаючи на всі «за» та «проти» соціальних мереж у навчанні? Батьки вже не можуть обмежити чи захистити дитину від потоку небезпечних даних, адже це означатиме відсторонення учня від навчання та соціального контакту з однокласниками. А соцмережі дійсно впливають на соціальний розвиток дитини, її репутацію та статус в групі. І будь-яке обмеження в спілкуванні (навіть шляхом заборони соцмереж) негативно вплине на формування дитини.
Формат спілкування в 21 столітті безповоротно змінився. І як би батьки не хотіли захистити свою дитину, вони не можуть забрати у неї комп’ютер чи телефон. Замість цього потрібно будувати нові системи безпечного спілкування для школярів.
Розв’язання проблеми прийшло від вітчизняної Edtech-компанії HUMAN декілька років тому. Розробники освітніх продуктів проаналізували проблематику та запропонували школам неочікуваний крок – створити освітню соціальну мережу.
Після реєстрації на платформі HUMAN школа отримує свою закриту соцмережу, доступ до якої мають лише вчителі, учні та їхні батьки. Але, на відміну від Фейсбука, соцмережа від компанії HUMAN призначена виключно для освітніх активностей та розроблена спеціально під потреби НУШ.
Більша частина шкіл Києва вже запровадили освітню соціальну мережу на платформі HUMAN. Столичні вчителі та директори після тестування виділили найважливіші аспекти закритого простору для спілкування.
- По-перше, доступ до платформи мають лише педагоги, учні та батьки. Спілкування дитини обмежується лише її однокласниками та вчителями. Тому ця функція унеможливлює комунікацію учнів з незнайомцями та поширення особистих даних у публічному просторі.
- По-друге, формується тристороння комунікація між учнем, вчителем та батьками, що сприяє підвищенню академічної успішності дитини. Батьки контролюють соціальні контакти учня, водночас не обмежуючи в отриманні освітньої інформації.
- По-третє, адміністратор платформи від навчального закладу може регулювати спілкування учасників, ідентифікувати та попереджувати кібербулінг.